о чем шумит прибой...

кто-то съел твое печенье, значит, ты не одинок...


по губам...


Я сказала якусь несинітницю з матами.

Він: За таке я тобі дам по губах.

Я: По губах бить не можна.

Він: А по чому можна?

Я: По попі, а по губах – ні. Навіть не думай про таке!

Він: А то що? Треба перевірити.

Я: ???

Я: !!!

Я: Та нічого! Ну поплачу… Я ж ТЕБЕ ЛЮБЛЮ, блін.

(А в цей час серце пропускає удар і я думаю, що колись таки розлюблю).

__________________________

Далі, мабуть, відчувши мій настрій, він говорив, що це такий жарт. Що він же не бів мене. А потім, що у мене дивна реакція, інші б не ображались і істерик не влаштовували... І значить я якась божевільна. (можливо він і правий, але це аргумети не на його користь).


Открыть | Комментариев 107

якби собаки мукали, їх би, напевно, звали б коровами?


Чи знаєте ви таку країну – Фінляндію? У неї виявляється схожа історія із Україною!!! Біда в тому, що фіни теж постійно перебували під гнітом то Швеції, то Росії. Як будь-яка колись залежна держава Фінляндія багатонаціональна: фіни, шведи, росіяни. Для кожного жителя 90% інформації незрозуміло, бо на чужій мові. Це при тому, що Фінляндія була завжди автономією, тай за полярним колом знаходить значна частина її території. Клімат не такий вже й сприятливий, а все рівно потоптались, варвари… І ось, що далі говориться в підручнику («Зарубіжна журналістика: Північні країни» В.Михайлин), власна газета у них з’явилась пізно. До цього часу вони читали зарубіжну періодику. Замовляли у німців художню літературу та у панівної верхівки (шведів, росіян) інформаційну. Коли нарешті вони отримали свою одну-єдину газетку там друкувались віршики!))) А в той час Фінляндія воювала з Росією, а в єдиній фінляндській газетці віршики... Чому журналісти залишились осторонь? Вони ж то знали, що було на лінії фронту, зрештою це ж робилось у них під носом!!! А все тому, що журналісти були скромними і по-старому вважали, що друкувати важливі новини може лиш Швеція, щось типу менталітету такого, ну нав’язали їм таку думку... Пізніше свої умови диктувала Росія. І ось, тільки коли якийсь їхній драматург  (у мене в конспекті записане прізвище) в агонії став кричати: «Люди схаменіться! Що ж ви націю зі світу зживаєте? Своїми руками себе убиваєте!» і написав драми, виробивши сучасну фінську мову. Люди об’єднались. Здобули незалежність. І швиденько досягли нечуваного розвитку (по крайній мірі в журналістиці).

Тому я за другу російську мову в Україні. Більше того, робімо її першою. Навіть не так… А давайте станемо частиною Росією))) Зрештою ми не фіни, немає української нації, є малороси, чи не так?


Открыть | Комментариев 22

любовь приходит и уходит, а кушать хочется всегда


Про любовь…

У меня с парнем очень много внешних проблем. Мы живем в разных городах. Даже разных областях. Если бы я была из Монако, то по расстоянию это бы уже были разные страны. И я бы встречалась с иностранцем!)) Эти километры между нами очень даже напрягают.

У нас разница в возрасте почти 9 лет. Все мне говорят, про разный круг общения… Он уже в универ поступил, а я еще в куклы играла :)И эти округлившиеся глаза «Сколько ему лет???» так и вижу.

А родители смирились ;)

Что самое смешное… Я ужасно боялась расставания… Думала, что не переживу… Но меня так утомили наши постоянные ссоры, что уже мне как то параллельно (но не исключено, что обидно будет да и только). А теперь посмеемся – хи-хи! Он кажись влюбился. Хотя теперь я уже вижу в нем и недостатки, например, он эгоист. Но позитивные сдвиги в мою сторону есть.

Без лишней скромности скажу, что все мои парни согласны хоть сейчас все вернуть, даже если у них есть девушки, потому что со мной классно… Боюсь, что скоро в екс-бойфрендах будет пополнение… Ну почему сначала меня унижают, обижают, а потом локти кусают?

Да… Я сдалась под давлением общественного мнения. Мне они типа глаза открыли. Но если бы не наши ссоры, о которых только блог знает, я бы не сломалась. И я его люблю… Но жаль, что со мной всем хорошо, а мне – не с кем!..


Открыть | Комментариев 32

Синдром Плюшкіна... або в торговому центрі.


Вибираю сестричці одежу в подарунок на День Народження. Спитайте мене, що я хочу, то я вам чітко назву що і якої моделі. Наприклад, мені необхідні кеди. Це моя мрія на сьогодні. Я знаю які вони будуть – чорненькі з прикольними нашивками… 37 розміру… Низенькі… Тільки грошей на них я ще не заробила…

Минулого тижня вибирала шорти. Так продавчиня зробила мені скидку за те, що «вперше бачу дівчину, щоб чітко знала, що вона хоче». До речі, вибрала ідеальні. Ношу – не нарадуюся.

Я, як завжди, спішу. Питаю ЩО??? І геніальна відповідь: «Давай походимо, щось же сподобається…» Вона навіть не знає що саме їй треба. Купили кльовий костюм шорти і кофточка. І в неї не все є… просто вона не турбується. Щаслива.

Хотіла б я так. Що тобі треба – не знаю!)) але у мене синдром Плюшкіна.  


Открыть | Комментариев 11

мала бідна язика та не знала мови (с)


Писати грамотно – це для мене недосягнене бажання . Я стараюсь, зубрю правила, а толку – ніякого. Десь щось випущу з виду, особливо коли близько. А у мене українська мова (три ха-ха) профільний предмет і сьогодні головний редактор газети лякав мене, що при прийомі на роботу журналіст пише диктант (!!!). Він по телефону перевіряв у мене статтю Питав правила (яких я не знала). Втім у мене було написано правильно і складні слова я теж знала. Просто в мене широкий кругозір, я читаю багато, а от правописом не користуюсь. Мене навіть похвалили, але з жахом усвідомила, що я пишу не грамотно. Знову обклалася підручниками укр. мови. Хто знає до якого місця їх прикладати, щоб помогло?


Открыть | Комментариев 11

розминулись в 30 років...


Що за день? Круто!)) мені сьогодні пан письменник освідчився!)) якось я написала відгук про його нову книгу. Йому сподобалось. Він зателефонував, подякував. Потім попросив своє почитати. Сподобалось. Далі дізнався, що я навчаюсь на факультеті журналістики. Зацікавився моїми роботами. Стали спілкуватись більш тісно. А сьогодні сказав, що якби я була на 30 років старша, ну або він молодше, то ймовірніше за все я б була його дружиною!!! Приємно)))

Це при тому, що йому під 70 і у нього чудова дружина…
p.s. Він мені теж подобається))) чудовий письменник. з радістю буду його фавориткою


Открыть | Комментариев 23

не верю своему счастью!


у моего парня сегодня прекрасное настроение. он мне кучу комплиментов наговорил... и все толково и серьйозно... и видно, что от чистого сердца, что любит, что верит в то, что говорит...

но... я же привыкла к реалисту, а он оказывается оптимист... причем я возвращала его с небес на грешную землю, а он все равно радуется))) к чему бы это?

p.s. как только мы познакомились он был таким как сегодня... но бЫт он и в Африке бЫт. жду дождя.


Открыть

в утишение худающим...


папа у меня такой упитанный мальчик, НО видели бы вы, милые дамы, как он себя любит. Представьте, у него резинка от носков надавила ногу, ну толстые они у него, так он сказал, что носки маааааленькие купил, а не то, что сам поправился до размеров бегимотика. кстати, купил сегодня же вторую пару.. .и вот падлюки ж!!! опять не тот размер написали


Открыть

СОСИ шо???


В Швеції є газета "Сосиалистиск дебатт" (Соціалістичні дебати). Я читаю СОСИ... СОСИ... СОСИ... не витримую і на весь голос "СОСИ шо"???


Открыть

про художників зовсім не художньо...


Сьогодні випадково мій погляд впав на портрети. Знаєте, на Хрещатику малюють? Художник помітив, що я зацікавилась. Але у мене немає грошей. Він став вмовляти, пропонуючи всього за 20 грн. віддати роботу (ніби дешево). Втім у мене не було вільного часу…

Запрошував прийти завтра.

Відходжу. Подруга питає:

-Ну що, підемо завтра?

-Ні, аж у четвер?

-А чого не завтра…

-Бо у мене буде брудна голова…

-Чому?

-А я її сьогодні не помию…

(Обмаль часу, а з «хвостиком» це не картина).

Втім, я не вважаю себе красунею... Але саме від художників постійно чую компліменти… Вони рвуться мене малювати… Навіть безкоштовно. Ще й портрет дарують. Приємно.

-Ти справді підеш, щоб тебе намалювали?

-Ага.

-А якщо він скаже вищу ціну…

-Ну то «Йдіть нафіг» і портрет у нього хай залишається.

Знову марю портретом… Минулого разу мене малювали на морі. Так я навіть до дому не довезла малюнок – пом’явся… Може в минулому житті я була натурщицею? Позувати я можу годинами…


Открыть

отакий завал)))


У мене на носі сесія. Ха-ха! А я ще нічого не зробила. Навіть ще не всі завдання взяла, не знаю, що нам треба готувати. Контрольні не починала писати. Якісь питання чи теми вчити? НІ!!! Плюс до всього я здаю ЗНО з історії України. Знаєте, про що я вивчила? Тільки про наших далеких предків з кам’яного віку… А скільки ж ще подій трапилось з ними пізніше… Ооооо… товстелезна книга))) Кінознавство нервово курить в коридорі. Ну не вчила я ще його. І десь загубився листочок з питаннями. Що там ще? Потрібно 2 статті написати… Ну-ну… І вірш би новий був би доречним…

Терміни від на сьогодні на вечір, завтра на ранок до 1 червня і 4 червня… Скажу я вам, що ще багацько часу)))

Головне те, що я люблю навчатись. Обожнюю. І для мене реально вкластися і здати все вчасно. Але для цього потрібно почати щось робити… Ну а тут лінь матушка. То у мене любовні переживання, то просто погода гарна і гріх за столом сидіти, а вчора, наприклад, я прочитала жіночий роман на 300 сторінок, але так і не осилила підручник. Тепер зависла в інтернеті… а зараз піду в магазин… а ввечері по телику Холостяк…
Ну що зі мною робити?


Открыть

Що краще: біднИй студент, але з гарними оцінками, чи студент з грОшима, але із поганенько зробленими контрольними


Що краще: біднИй студент, але з гарними оцінками, чи студент з грОшима, але із поганенько зробленими контрольними і тому хто його зна, яка там буде оцінка…

З однієї сторони, ми вчимося для того, щоб заробляти гроші… А з іншої … Прикро отримувати низький бал.

Часу на все не вистачить…

Можна, звичайно, зараз здати сесію, а потім працювати… але робота є вже зараз!))) тому… піду вчитись… щоправда, це без толку. Бо тупіші студенти можуть тратити гроші і т.д. А я буду бігати і хвастатися відмінною заліковою. Ех… Комплекси, мої рідні комплекси))) зараз, наприклад, комплекс відмінниці.


Открыть | Комментариев 18

Щось в мені змінилося… мабуть!))


Колись давно проходила тест, де визначали вашу особистість за питанням «Що ви нафарбуєте, виходячи на вулицю: губи чи очі?» Тоді я вибрала очі. А ось замітила, що тільки помадою користуюсь!


Открыть | Комментариев 29

Чудовий сон


Снився мені сон. Я вагітна стою на вулиці біля магазину. Тримаю за руку дівчинку, років п’яти – Сонька. Раптом на зустріч йде мій класний керівник, із дружиною, вона, до речі, фізику й астрономію викладала. У мене з ним гарні стосунки. Я щиро рада зустрічі, а він вітає мене із майбутнім поповненням.

- Це вже третє, - всміхаюсь я. – Старшенький хлопчик зараз з татом в магазині.

Стоїмо, розмовляємо.

- Як справи?

- Що новенького?

- Яка гарна дівчинка!

- Що там у школі?

І ось до нас підбігає Женька (йому років з 8), ховаючи букетик весняних квітів за спиною. Я знайомлю його з учителями і він як справжній джентльмен дарує квіти І.М.

- Мама про вас розповідала. Вона мені вчора уроки допомагала робити. Оце так зустріч! Невже ви справді маму вчили ще маленькою? – дивується Женька. – Я захоплююсь космосом. А це правда, що у вас є карта Місяця?

- Так. Приходь в гості, то подивишся, - ласкаво відповідає І.М.

До нас, слідом за Женькою, підходить і А. у нього букетик квітів для мене. Я всіх ще раз знайомлю.

- Дуже приємно!

- Взаємно! Ми вас ще в магазині помітили і вирішили влаштувати дамам маленький сюрприз,- говорить мій чоловік, бере мене під руку й ми збираємось йти.

- До побачення!

____________________________________

Хочу три дитини!))) Хочу квітів! І щоб А. був моїм чоловіком)))

Вірю, що це картинка з майбутнього і вона скоро втілиться на справді)))


Открыть | Комментариев 34

Боже, я хочу учиться! Хочу ходить на пары, сидеть в библиотеке, курить в туалете… Но вот ведь незадача – не знаю куда приткнуться


У меня растут года,
будет и семнадцать.
Где работать мне тогда,
чем заниматься? (с)

Боже, я хочу учиться! Хочу ходить на пары, сидеть в библиотеке, курить в туалете… Но вот ведь незадача – не знаю куда приткнуться. Хоть режь меня. Думала на сценариста – драматургов учат в Карпенка-Карого (больше не знаю вузов). Так там набор только на заочное отделение. Хи-хи! Видимо не судьба.


Открыть | Комментариев 16

Помогите разобраться в себе: называйте мои минусы. Критика принимается.


Это ужасно! Но мои глазки последний раз сияли радостью, наверное, еще зимой. Да! 22 января – День Соборности! После… ни одного счастливого воспоминая – в пору вешаться!

Задумалась.

Скорее всего в моей жизни что то не так.

Помогите, вы же читаете меня, вам, со стороны, виднее: где мой прокол? И что посоветуете поменять?

Помогите разобраться в себе: называйте мои минусы. Критика принимается.



Открыть | Комментариев 19

День радіо


З 1945 року День радіо відзначається щорічно 7 травня і вважається святом працівників всіх галузей зв’язку, радіоаматорів і радіожурналістів.

На цей момент радіозв’язок пройшла величезний шлях в своєму розвитку, і сьогодні технології зв’язку є невід’ємною частиною нашого повсякденного життя.


Открыть | Комментариев 16

пекельна кухня


Сьогодні натрапила на цю передачу. Командам було дано завдання: за 20 хвилин приготувати страву з яйця. Звичайно, що більшість учасників готували омлет. Шеф-повар куштував і критикував:

-Тут води багато! Звідки вода?

-Так в омлеті помідори, шеф!

-Ти що не знаєш як від цього позбавитись?!!! (ну й не дав команді очка)

А я теж люблю омлет з помідорами, і теж страдаю від води. Я її зливаю. Але все рівно достатньо залишається плавати в тарілці.

А шеф-повар, на те й шеф, тайну залишив при собі… Може ви знаєте цей секрет? Поділіться. Буду вдячна.


Открыть | Комментариев 14

Мне быдла и на базаре хватает, но оно, похоже, уже и в магазин перебралось...


Зашла в магазин поменять крышечки с Кока-Колы. Там сейчас акция. У меня было аж 8 штук. Продавщица мне и выдает: «мы по многу не меняем! Нам всего 20 бутылок дали, а вдруг еще кто то придет», «Но меня же есть крышечки!» - возмущаюсь я. Тем более, что вчера в том же магазине, но у другой продавщицы, я 5 штук нормально обменяла. Она уходит в подсобку. Возвращается: «У нас нету!». «Когда будет?», - спрашиваю. «В понедельник!..» Ну я и ушла. Правда не приятно. Что она на меня наехала. Ей же не холодно, не жарко, что одна бутылка, что 8! Не с ее же кармана беру.

В другом магазине. Экспресс касса (до 5 товаров). Подходит тетка. У нее в тележке с десяток разных продуктов. Ей кассир говорит, что бы та перешла на другую кассу. Та начинает скандалить: «Ну девушка! Обслужите! У меня почти пять!!! Там большие очереди!», - и стоит горой. Зла не хватает. Во первых, это не час пик и другие кассы пустовали. Во вторых, даже если и приходиться ждать долго, по чему по ее милости, люди, которые за жвачкой зашли должны долго в очереди стоять! И кстати, «пожалуйста!» так и не прозвучало с уст этой наглой покупательницы, и к очереди она не обратилась, ведь нарушает же их права.

Вот такая у нас культура. Мда!


Открыть | Комментариев 22

Чувствую себя ненужной (ночью надо спать, а не думу гадать!)


Как сказал классик: «Чем меньше женщину мы любим, тем больше нравимся мы ей!» Осмелюсь не согласиться. Возможно, вы и вызовите у нее интерес, ведь заденете самолюбие, но к чему эти страсти? Правильно, он не в достаточном количестве уделяет мне внимание, он занимает все мои мысли, но я же не слепая! Вижу его отношение и чувствую себя ненужной. А от этого возникают обиды.

Это была присказка, а теперь сказка.

Ну что ж он лентяй такой, почему не может оторвать свою попу от дивана и приехать ко мне? Неужели совершенно не скучает? Почему не стремится проводить все свободное время со мной? Говорит, что любит, но, если судить по поступкам, то совсем наоборот.

7,8,9 мая – выходные. Но увы и ах… Он не приедет. 7-го приезжать, что бы 9-го уехать. Всего на один день? Это мало. Да и вдруг он будет рАботать (но это выдумка, потому что вероятность была ничтожно мала, а теперь и вовсе видно, что выдумка выеденного яйца не стоит). А приезжать в пятницу, что бы укать в воскресенье – это типа нормально? Так само! Только еще две недели ждать.

ПочЕмУ?

Я же скучаю! Жить без него не могу… Люблю! И одновременно чувствую себя ненужной. Пусть он говорит все, что угодно!.. Мне же видно…

Я боюсь… Боюсь, что он меня обманывает. Я его жду. Сколько угодно буду ждать… Только нету уверенности. Сама на себя злюсь за такие мысли. Но я не хочу его знакомить на студии. У нас как раз намечается выездное заседание, когда он должен приехать, не оставлять же его одного, но и брать с собой… Там не поймут «повстречались-расстались», если вводишь в круг, то на долго, если не навсегда. Писатели разводов не приветствуют. Я должна ему верить и надеяться, что все будет хорошо… А тааааак страшно!!! Но кто не рискует, тот не пьет шампанского.

Ночью, когда пришла мне эта гениальная мысль (что он выходной на День Победы) была готова биться в истерики…

Я его люблю… Хочу что бы это было взаимно… А то когда один любит, а другой позволяет себя любить – это не любовь, а хуйня какая-то получается!

_________________________________

Меньше знаешь, крепче спишь. Думать вредно!


Открыть | Комментариев 30

Почему записи в моем блоге появляются не так часто? :)


Потому что пока зайдешь на блоги - семь потов сойдет. То сервер удален, то перегружен, то просто так...

А жаль...

Еще много спама!..


Открыть

Эх… Дорога!


Может помните, не так давно я хотела броситься под машину, но меня дорога не приняла? Сегодня разговариваю с одноклассницей… На днях ее бабушку сбила машина на смерть. Царствие ей небесное. Это случилось не далеко от моего дома.

Прям мистика.

По сколько, сейчас поминальное воскресенье, хочу почтить память о ней. Дорогая бабушка моей одноклассницы, пусть Вы умерли, но все равно остаетесь жить в памяти своих детей, внуков, правнуков. От всего сердца желаю вашему роду всяческих благ и процветания.

Аминь!
 


Открыть

Ні за що, ні про що…


У вас бувало так, що ви з коханим сваритесь, абсолютно не розуміючи «чому»? Ось і мене немов мокрим рядном накрило. Вчора розмовляли – все прекрасно – я тебе люблю. Сьогодні цілий день він не дзвонить і не пише. Я теж… Ну чому я маю набридати, а раптом він занятий? Він же знає, що я його люблю і з нетерпінням завжди чекаю дзвіночка… Та й з рештою,він же хлопець! Хай проявляє ініціативу. Тепер я буду жахатися його дзвінків!

- Алло!

- Алло! А чому так довго не дзвонив? Я хвилювалась! Що робив?

- Бачу я як ти хвилювалась…  

Далі наїзд… Кидання трубки. Доведення мене до сліз…

Потім телефонує – ніби все нормально. Я питаю, що невже заслуговую такого? Він каже що ні. Тоді прошу пояснити що ж трапилось. Знову сварка… Тепер він поза зоною.

Я мала до нього їхати у неділю. Навіть квиток купила. Вдома (суворі батьки з пуританським вихованням) мене відпускають. Але невже він думає, що мені хочеться? Що мені приємно? Звичайно, я його люблю… Але не поїду. Ось така гордість.

Не знаю, що буде далі…

Обіцяла любити його – слово здержу. Зрештою, буду навчатись і робити кар’єру. Діти зачекають… Мені всього 19.

Любов’ю сита по горло!


 


Открыть | Комментариев 23

спорт


я не люблю спорт. Но вот решила этот месяц походить на фитнес (я уже ходила. Потом не получалось, а теперь опять). Только вот не хочу… Но ведь спорт ничем не заменишь…

Эх…

я хочу только ради того, что бы фигуру держать в порядке.
о моих похождениях легенды слагать можно. я ходила на бальные танцы (правда еще в детстве, потом бросила из-за учебы, так и не вернулась, а теперь - поздно. взрослых груп нет), на плаванье, пыталась бегать (вот это точно не мое), на восточные танцы и, конечно же, на фитнес...

Сегодня занятие в 19.00. затащу ли я себя туда?


Открыть

треба жити "для себе", а не "для нього"


Знаю, що це не правильно…

Втім… Моя завітна мрія… Стосується не мене, а його! Я хочу, щоб він переїхав до Києва. На справді, я можу тільки про себе планувати, а він може вирішувати про себе. Але я так сильно цього хочу, що підсвідомо починаю мріяти… А цим порушую його свободу вибору… Тому й мучусь.

Кусаю собі язик, коли на ньому вертиться питання про «коли ж»? Чи коли чую про роботу саме «для нього», тяжко стриматись і не порадити йому туди піти… Своє він сам знайде, а я можу тільки підтримати.

Дуже хочу бути з ним. Найреальніше для мене – це в Києві… А чого хоче він… Того ж… Тільки у нього робота…

Що ж… Якщо змінити нічого не можна, треба насолоджуватись тим, що є… Нафіг плани… Може мене завтра машина зіб’є, а я  фігньою страдаю.

Тільки це так важко…
 


Открыть | Комментариев 20
Назад | Вперед




Содержание страницы

Календарь
Май
ПнВтСрЧтПтСбВск
      
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
ОБОЗ.ua